Игорь Жук
З кінофільму "Знак Божої іскри" (НКУ,2001)
О, не рухайтесь, панно! Я не просто дивлюся на Вас —
Я творю Ваш портрет із дрібних поцілунків олії.
На моїм полотні завмирає скуйовджений час
І побачить Вас Бог так, як я лиш Вас бачити вмію.
О, не рухайтесь, панно! Будьте там, на отому стільці;
Він скрипить під котом — а під Вами принишк, наче миша,
Тільки пензель зітха у моїй ледь тремтячій руці
І, немов полотно, під мазками вгинається тиша.
І, немов полотно, на мольберти натягнутий час
Не витримує ґрунту і фарбу життя не тримає,
І вона обліта... Ну, а я бачу Вас, тільки Вас —
І крім Вас в цьому світі для мене нікого немає!..
О, не рухайтесь, панно! Хай там світ розганя свій візок;
В нього є що втрачати — ото ж хай, як вміє, втрачає.
Ну, а я ще не кваплюсь покласти останній мазок
І востаннє піднести Вам чашку осіннього чаю...
О, не рухайтесь, панно!.. А тим часом портрет ожива,
Біла магія знаків народжує Ваше обличчя —
І, забувши про все, я шепчу неймовірні слова,
Ті, що Вам не посмів, — прошепчу полотну: воно ближче...
О, не рухайтесь, панно! Вже недовго, іще тільки раз
Жовтий пензлик, мов песик, лизне намальовану мрію...
На моїм полотні завмирає скуйовджений час
І побачить Вас Бог так, як я лиш Вас бачити вмію.
І побачить Вас Бог... |
