Александр Авагян
Рано заходило сонце за зелений гай.
Рано проводжали хлопців у далекий край.
Рано сумувать, юначе, та рано й
дівчата плачуть.
Рано, бо життя того ще ранок,
Хлопцям воювати рано.
Та війна...
Ніч розсиіпала зірки ясні,
дивна, чарівна.
Ой, гулятимуть, ой, гулятимуть
хлопці до рання.
Ходять хлопці — наче броди
Та й в останнє колобродять.
Наче раптом в небі темно стало:
Мабуть, хлопці місяць вкрали
жартома...
Ой, ви, хлопці, злії хлопці
місяць поверніть.
Ой, ви, хлопці, хитрі хлопці
світло запаліть.
Ой, ви, хлопці, милі хлопці,
славні хлопці, любі хлопці.
Ой, як кляті хлопці люблять палко,
Та й дівчатам хлопців жалко,
бо війна...
У дівчат припухлі губи, сльози на очах,
Пам'ятайте, хлопці, любих
в далеких краях.
Рано сонечко ставало, рано
на коней сідали,
Рано, рано милих цілували, рано
з ними розлучались.
Все війна...
Тай з дороги пролунало: "Ми в бою
здобудем славу!"
А з села відповідали: "Хоч голови
були б з вами!"
Милі хлопці, любі хлопці,
Хитрі хлопці, кляті хлопці,
славні хлопці... |
