Александр Лазарєв
МАРІЧКА
Була в мене чічка – чарівна Марічка.
Мала чорні очі, мов купальські ночі.
Мала чорні брови, як шнурки шовкові.
Пахла, як ромашка, легковажна пташка.
ПРИСПІВ:
Я її одну любив, на руках її носив,
Цілував і обіймав, ще й до серця пригортав.
Та й вона мене любила трошки більше, ніж Гаврила,
І вона мене кохала, аж поки моєю стала.
Ой ти, Марічко, зоряна нічка!
Марно фарбуєш ти біле личко,
Марно малюєш ти чорні брови,
Бо вже не буде між нас любові.
Була в мене жінка, добра, як горілка.
Мала оченята, як в п’яного тата.
І пила й курила, мужиків любила,
А мені у пелені діточок носила.
ПРИСПІВ:
Я її одну любив, ноги мив і юшку пив,
Цілував і обіймав, і до серця пригортав.
І вона мене кохала, ще й під ніс дві дулі склала,
Наварила витребеньків та й пішла до свої неньки.
Ой ти, Марічко, зоряна нічка!
Марно фарбуєш ти біле личко,
Марно малюєш ти чорні брови,
Бо вже не буде між нас любові.
Є у мене хата, лишеньком напхата.
Я вживуся й з лихом - аби було тихо.
А як буде тихо – розтягну гармошку,
Та про теє лихо поспіваю трошки.
ПРИСПІВ:
Пригадаю, як я жив, як Марічку я любив,
Цілував і обіймав, ще й до серця пригортав.
Як вона мене кохала, як під ніс дві дулі склала,
Бо вона ж мене любила, як хомут – ряба кобила.
Ой ти, Марічко, зоряна нічка,
Марно фарбуєш ти біле личко,
Марно малюєш ти чорні брови,
Бо вже не буде між нас любові.
11.11.2002 Долинська
|
