Вадим Кондратюк
Якось під вечір йшов від Марічки,
Хлюпаю по комишах.
Раптом дивлюсь - ген отам, быля річки
В небі летить сірий в плямах лошак.
Йой, мамо, йой,
Йой, мамо, йой,
В небі летить сірий в плямах лошак.
Ось підлітає ближче та ближче,
Аж морозець по спині.
Просто підноги ляп кизячище,
Рохнув та й зник, я ж стою весь в багні.
Йой, мамо, йой,
Йой, мамо, йой,
Рохнув та й зник, я ж стою весь в багні.
Що то за диво, рідна матусю,
Чи я дурний, чи сліпий?
Мамо казали - Краще закусюй,
А перед тим краще й зовсім не пий.
Йой, мамо, йой,
Йой, мамо, йой,
Мамо казали, що зовсім не пий.
Тільки не бачив більше ніколи
Клятого того коня.
Бо вже три тижні ходжу до школи
Й навіть найкращий в селі жовтеня.
Йой, мамо, йой,
Йой, мамо, йой,
Син твій найкращий в селі жовтеня! |