По битій дорозі мого буття...

                  Владимир Завгородний

По битій дорозі мого буття
марширують бійці в різнобарвних колонах,
та всім їм назустріч сяє зірка одна –
недосяжна зірка Перемоги.

По битій дорозі мого буття
блукають гнучкими стежками філософи,
та кожному сяє зірка окрема –
зірка його неповторної Істини.

По битій дорозі мого буття
летять на крилах натхнення поети,
сміливо стрибаючи поміж зірками –
грають ними в пінг-понг.

По битій дорозі мого буття
кружляють злочинці, великі й маленькі.
Ті зорі, що падають з неба додолу, -
вони ховають в кишені.

По битій дорозі мого буття
прямують, диви, на катках байдужі,
та все, що трапляється їм на дорозі, -
вони вирівнюють в сірий асфальт!

По битій дорозі мого буття
крокує зовсім самотня людина,
іде та співає собі, а дорога – мов шпага –
пронизує йому серце.