Николай Шошанни
Бачив я колись океан із мрій, що не для очей...
Під неквапний плин первозданних хвиль там туман тече.
Кожна мрія там є одна з краплин, є лише відміткою,
Кожному — своя, але марю я росяною квіткою...
Може це колись мине,
бо куди я тільки не
відсилав листи —
Все даремно — не знайти,
та про квітку росяну
може знаєш ти?..
Може зникне пелена,
може квітка росяна —
це якась мана,
Не побачиш з кондачка,
не потримаєш в руках,
а вона... ТАКА!..
Бачив я колись: росяні квітки не ростуть в садах,
А ростуть з ридань, коли страх і біль розсувають дах,
Переходить страх в непотрібний прах, ну а прах — в утиль,
І тоді на мить в океані мрій наступає штиль...
Що є воля — знаєш сам,
і плювали небеса —
проти ти, чи за,
Але марно не хвались,
хоч за зайчика колись
ти сказав: "Банзай!"...
Знай, життя не тут, а там,
і подякуй всім катам
за прозрінь фонтан,
Знай, що істина проста
і її докаже птах
десь в очеретах...
Квітку росяну, десь колись і я ніс комусь з людей,
О, прекрасна мить, коли квітка ця вироста з грудей...
Спалах, щем і... все... Слабко чую, як десь сурмить труба...
Квітонько моя... Перше із бажань... Я молю — пробач...
Ти, що знаєш квіти ті,
ти мені про них в листі
розкажи скоріш,
Та пелюсток не чіпай,
пропадеш, немов Чапай,
втонеш ні за гріш...
Не заходь за самий край,
з василісками не грай —
це тобі не рай...
Пам’ятай завжди про грань,
але серце не порань,
приз на двох — тарань-
ка...
2001
Диск "ВСЕСВІТ УСМІХНЕНИХ ПСІВ"
(МЕД, Винница, 2002) |
