Николай Шошанни
Моя самотносте, ти суму зірко рання,
Забуло музику палку моє кохання,
Тепер з тобою я, самотносте, щомиті,
Тобі дарую всі слова, слізьми омиті.
Дарую всю дзвінку росу,
Весняну синь, осінній сум,
Останній бриз, і снів маяк,
Все, що коханій дарував раніше я.
Силкуюсь вирватися із міцної ніші,
Та у самотності обійми все міцніші,
З такою силою мої стискає крила,
Як я хіба що обіймав раніше милу.
Візьми усе, мій дзвін роси,
Осінній сум, весняну синь,
Лиш розтопи холодний сніг,
Який всю душу запорошує мені...
2004 |
