Александр Авагян
Присвячується першому українському
космонавту П. Р. Поповичу
1962 рік.
Їхали чумаки здалеку додому,
А над ними небо, мов дзеркальний дах.
Чумаки з возами відбивались в ньому,
Відбивався в нім Чумацький шлях.
Тим шляхом їхав дід, тим шляхом їхав прадід.
Чумацький шлях розкинув крила, наче птах.
Чумацький шлях — то наша доля,
Чумацький шлях — то наша пісня,
Життя і смерть несе до нас Чумацький шлях.
Вже давно немає шляху в край далекий,
Не співають пісню про страждання й біль,
Та лише зостався той відбиток в небі,
Зірки, мов розсипаная сіль.
Чумацький шлях веде у сине небо, в вічність,
Чумацький шлях проліг в безодню до зірок.
Чумацький шлях — то наша доля,
Чумацький шлях — то наша пісня,
Чумацький шлях — то є наш друг, то є наш Бог.
Запалила думка серце юнакові,
Туга покоління чумацьких дітей,
Розшукать по шляху те щастя зіроче,
Загнуздати зоряних коней.
Зоряні коні мчать у синє небо, в вічність,
Чумацький шлях веде в безодню до зірок.
Чумацький шлях — то наша доля,
Чумацький шлях — то наша пісня,
Чумацький шлях — то є наш друг, то є наш Бог.
Знав там, чи не знав те щастя чумакове,
Запалає вмить та й згасне в той же час,
Промайнув хлопчина блискавкою в небі,
Зіркою спалахнув та не згас.
Чумацький шлях, ти може став на зірку більше,
Тебе я бачу — ти із тисячі зірок.
Чумацький шлях — то наша слава,
Чумацький шлях — то наша єдність,
То наша доля, то є друг, то є наш Бог.
Чумацький шлях веде у синє небо, у вічність,
Чумацький шлях веде в безодню до зірок,
Чумацький шлях — то наша доля,
Чумацький шлях — то наша воля,
То наша слава, то є друг, то є наш Бог!
...їхали чумаки здалеку додому... |
