Александр Авагян
Зелене... лісове завжди зеленеє:
І віти, і трави, і смоляні сосни,
І небо, та й вітер в лісі теж зеленії.
Чи може сонце забарвить зелений туман?
Чи може місяць засмутить зеленеє?
Так, сонце зможе.
Так, місяць може.
Так, але я не сонце, ні.
Так, але я не місяць, ні.
Не розірвати зеленої мороки.
Олена! Очима злая, Олена!
Твої очі зелені, твої коси зелені,
І серце твоє для кохання зеленеє,
Чи вічно буде так воно зелене?
Чи може раптом для кохання розцвіте?
Ні, вічно не буде. Так, розвітне для кохання,
Так, але мене тоді вже не буде, ні.
Так, але барвинки вже в'януть.
Барвинки дуже яскраві, тому скоро гинуть.
Ми - квіти різної пори:
Над нами посміялась наша мати
- Зелена лісовина. |
