СЕРДЕНЬКО НА БІЛОМУ
слова Олени Надутенко
музика Олександра Лазарєва
Іде біда, до згоди зве набат.
Летить орда інтриг у клубах пилу.
Здається, не спинити вражу силу
Кордонами посиротілих хат!
Гуде земля і стогне, мов жива,
Вмивається кривавими сльозами.
Торує шлях набитими возами
Жорстока смерть, що почала жнива.
ПРИСПІВ:
Та встала жінка - серденько на білому,
Святих надій запалена свіча, -
Маленька горлиця з підрізаними крилами
І блискавицею в зажурених очах,
Не скорена, не здолана оманою
І зрадою когорт чоловіків...
Я, Юля, зву тебе новою Роксоланою,
Що піднялася гордо з попелу віків.
На зламі часу новий Вавілон
Під натиском ворожої навали
Приречено дивився, як зганяли
Красунь степів, закованих, в полон.
Пройшли віки, перекроївши світ,
Пощезли десь династії і клани...
Та залишили наші Роксолани
В синах і дочках український слід.
ПРИСПІВ:
Свій корабель під новими вітрилами
Веди крізь перепони до зірок.
Не відступай, прошу-благаю, ні на крок,
Тендітна жінка - серденько на білому!
Не скорена, не здолана оманою
І зрадою когорт чоловіків...
Я, Юля, зву тебе новою Роксоланою,
Що піднялася гордо з попелу віків.
Кіровоград – Долинська 23.06 2008 р.
|
